рубець

-бця́, ч.

1) Продовгувата заглибина, подряпина, складка на поверхні чого-небудь.

2) Слід на шкірі у вигляді невеликої складки від рани, що загоїлася, від побоїв (ременем, батогом і т. ін.); шрам. || Спайка, шрам на внутрішніх органах на місці операційного шва, виразки, що загоїлися, зарубцювалися.

3) Те саме, що крайка 1).

4) Шов, що утворюється при зшиванні краю одного куска тканини, шкіри з краєм іншого; підрублений край чого-небудь. || Загладжена, запрасована складка на одязі.

••

До [оста́ннього] рубця́ — зовсім, остаточно, вкрай.

Не залиши́лося ні (й) рубця́ сухо́го на кому — хтось зовсім, наскрізь промок.

Рубе́ць на рубці́ — про дуже старий, латаний одяг.

5) Перший, найбільший відділ шлунка жуйних тварин. || Їжа, приготовлена з цього відділу шлунка.